Нема
світлішого нічого в цілім світі,
Як
сонце ясне й чисті небеса.
Нема
нічого кращого, як діти,
Бо в
них любов, надія і краса.
Бо в
них найкращі наші сподівання,
Вершина,
може, нашого буття.
Тому-то
ми без зайвого вагання
За них
віддати можемо життя.
Готові
зірку зняти з небосхилу
І
прихилити небо голубе.
Щоб
тільки дітям у житті щастило,
Бо в
дітях ми продовжуєм себе.
Та
мусим добре істину збагнути,
(Інакше
гірка чаша не мине),
Що
смачно їсти, модно одягнути —
Це ще
не все, не саме головне...
Тому щоденно
маєм пам’ятати,
Який
би пост не обіймали ми.
Весь
жар душі потрібно їм віддати,
Щоб
діти виросли хорошими людьми!
Щоб у
дітей була душа іскриста,
Неначе
сонце раннє золоте,
Велика,
добра, світла, чиста-чиста...
Давайте
будем думати про те!
Це в першу
чергу нам, батькам, потрібно,
Як
прийде старість або час біди.
Щоб не
було і боляче, і стидно,
Що
діти нам не подали води.
На
Землю сонце промені сипнуло
І
синьо усміхнулись небеса.
То ж
дай нам бог, щоб лихо нас минуло.
Хай
радують нас діти і краса.
Немає коментарів:
Дописати коментар